Шановні учасники Асоціації!

Верховна Рада України 28.12.2014 ухвалила Закон України №71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України" (щодо податкової реформи)" (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/71-19).

Закон передбачає скорочення податків з 22 до 9, серед яких залишилися: податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний податок, рентна плата, мито, а також місцеві податки: податок на майно та єдиний податок.

Щодо основних норм розділу ІІІ «Податок на прибуток» (що може стосуватися транспортних компаній):

Законом № 71 викладено в принципово новій редакції розділ ІІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) щодо порядку обчислення податку на прибуток.

Замість вже звичного порядку ведення окремого податкового обліку запроваджується порядок, який ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на незначний перелік визначених законом податкових різниць.

Концептуальною основою бухгалтерського обліку можуть виступати Міжнародні стандарти фінансової звітності для тих підприємств, для яких застосування таких стандартів є обов’язковим згідно із п.2 ст.12-1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також для тих підприємств, які відповідно самостійно визначили доцільним застосування міжнародних стандартів (п.3 ст.12-1 цього ж Закону).

Контролюючим органам надано право проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а також визначення фінансового результату за відповідними стандартами (п.п.20.1.43, 20.1.44 ст.20 ПКУ).

При цьому, підприємства, які мають річний доход від будь-якої діяльності, що не перевищує 20 мільйонів гривень, можуть за власним рішенням відмовитись від обліку податкових різниць (крім збитків минулих років) і визначати об’єкт оподаткування виключно на підставі фінансового результату (прибутку до оподаткування), визначеного за правилами бухгалтерського обліку. В подальшому платник податку не може відмовитись від такого рішення.

Штрафні санкції за наслідками перевірок податкових декларацій з податку на прибуток за 2015 рік не застосовуються.

Підприємства, які мають річний доход в обсязі, що перевищує 20 мільйонів гривень, зобов’язані вести облік податкових різниць, визначених ПКУ.

Нова редакція розділу ІІІ ПКУ використовує нову незвичну термінологію і методологію податкового обліку – замість ведення окремого обліку доходів та витрат пропонується вести лише облік податкових різниць.

Залишено механізм окремого обліку операцій з основними засобами. При цьому, фінансовий результат до оподаткування, визначений за даними бухгалтерського обліку, «заміняється» (з певними коригуванням) на фінансовий результат визначений за даними окремого обліку. В такому випадку в розділі ІІІ ПКУ використовуються водночас збільшення фінансового результату до оподаткування на результат окремих операцій за даними бухгалтерського обліку та зменшення фінансового результату до оподаткування на результат цих операцій за даними окремого податкового обліку.

Пункти 138.1 і 138.2 ст.138 ПКУ вказують, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до бухгалтерського обліку, а натомість зменшується на суму розрахованої амортизації відповідно до норм ПКУ.

При цьому, нова редакція розділу ІІІ ПКУ містить лише одну відмінність від правил бухгалтерського обліку – встановлення мінімально допустимих строків корисного використання (не змінились порівняно із попередньою редакцією ПКУ), які застосовуються в тому випадку, якщо в бухгалтерському обліку встановлено інші строки.

Відповідно до п.11 Перехідних положень ПКУ, при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст.138 цього Кодексу, їх балансова вартість станом на 01.01.2015 має дорівнювати балансовій вартості таких активів за даними податкового обліку, що визначена станом на 31 грудня 2014 року. В податковому обліку дозволені ті самі методи амортизації, що й в бухгалтерському обліку за виключенням виробничого методу.

Розділ ІІІ ПКУ в новій редакції не містить специфічних правил податкового обліку поточних витрат на утримання, поліпшення та ремонт основних засобів. Відповідні суми враховуються у складі витрат за правилами бухгалтерського обліку. Тобто зняте 10% обмеження щодо віднесення до податкових витрат суми витрат, пов’язаних з проведенням усіх видів ремонтів та поліпшенням основних засобів.

Над виключенням цієї норми АсМАП України активно працювала останні два роки з Академією фінансового управління, Українським союзом промисловців і підприємців, Радою підприємців при КМУ, Громадською радою при Мінфіні України.

В разі продажу або ліквідації основних засобів фінансовий результат до оподаткування збільшується на залишкову вартість такого об’єкта, визначену відповідно до П(С)БО, та зменшується на залишкову вартість такого об’єкта, визначену відповідно до правил податкового обліку.

ПКУ з 01.01.2015 не містить численних обмежень на формування витрат, які раніше містились у розділі ІІІ, наприклад:

• на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків;
• на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;
• на сплату штрафів та/або неустойки чи пені;
• на придбання у нерезидента послуг з консалтингу, маркетингу чи реклами та послуг інжинірингу;
• на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, а також продуктами спеціального призначення (незалежно від переліку, встановленого КМУ або галузевими нормами);
• на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (п.165.1.21 ст.165 ПКУ, яка і раніше, передбачає включення цих сум до складу оподатковуваного доходу фізичних осіб у випадку відсутності контракту про відпрацювання у роботодавця не менше трьох років);
• на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів (без будь-яких обмежень);
• на відрядження працівників (при цьому підтвердження витрат та їх гранична сума відповідно до нової редакції п.170.9 ст.170 ПКУ впливатиме на включення відповідних сум до складу оподатковуваного доходу фізичної особи);
• на відшкодування фактичних втрат товарів (як в межах норм природного убутку, так і за межами таких норм);
• на благодійність.

Більше того, за загальним підходом, для віднесення відповідних сум до складу витрат, стає необов’язковим зв’язок відповідних витрат із господарською діяльністю.

Тим не менше, відповідні суми мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, оскільки таке підтвердження передбачено Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підзаконними нормативними документами (наприклад, Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.09.95 № 88).

Податок на прибуток платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується на суму такого податку (нарахованого та сплаченого) (п.137.5 ст.137 ПКУ).